"Оподаткування адвокатської діяльності (адвокатів як самозайнятих осіб)"

"Оподаткування адвокатської діяльності (адвокатів як самозайнятих осіб)"

Лекція "Оподаткування адвокатської діяльності (адвокатів як самозайнятих осіб) " адвоката, голови Ревізійної комісії адвокатури Харківської області Скребця Олега Миколайовича, з науково - практичного семінару, який відбувся 24 жовтня 2013 року на базі Харківського регіонального інституту державного управління при Президентові України

 ЛЕКЦІЯ
ОПОДАТКУВАННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(адвокатів які обрали собі організаційну-правову форму – індивідуально)

місто Харків 24 жовтня 2013 року

Розглянуті питання:
1. Оподаткування та звітність з податку з доходів фізичних осіб
2. Оподаткування та звітність єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
3. Особливості оподаткування адвокатів та можливості врахування витрат.

Оподаткування та звітність з податку з доходів фізичних осіб
Відповідно до норм п.п. 14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Оподаткування адвокатів здійснюється на підставі вимог ст.178 ПК України.
Згідно з вимогами п.178.1. ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст.65 цього Кодексу.
Після отримання свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю - адвокат в строк до 10 діб повинен стати на облік за своїм місцем знаходження в якості платника податків і зборів в органи доходів і зборів України. Відповідно до абзацу другого пункту 65.1 статті 65 ПКУ фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік в органи державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
Порядком обліку податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. за №1588 (зареєстрований і Міністерстві юстиції України від 29.12.2011р. за №1562/20300) передбачене отримання зареєстрованою особою довідки про взяття на облік в якості платника податків і зборів за формою №4-ОПП, яка є додатком №2 до визначеного порядку.
Державна податкова служба України у зв'язку із виданням наказу ДПС України від 24.12.2012 р. № 1185 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)» інформує у листі ДПC України від 17.01.2013 р. № 1004/7/18-3117 про порядок видачі довідки за ф. № 4-ОПП фізичним особам, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність.
Згідно з вимогами п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян (адвокатів), отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Пунктом 167.1. ст.167 ПК України визначена ставка податку яка становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Вважаю, необхідним звернути увагу на те, якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст.164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. А саме для адвокатів, база оподаткування яких перевищила (кожного місяцю) суму в 11470,00грн. повинні сплачувати не 15, а 17 відсотків від отриманого доходу.
Згідно з вимогами п.178.3. ст.178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Відповідно до вимог п.178.4. ст.178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Така податкова декларація про майновий стан і доходи подається до органів Міністерства доходів і зборів за місцем реєстрація платника за результатами звітного року відповідно до розділу IV ПК України у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним.
Форма податкової декларації, яку повинен здавати адвокат, затверджена Наказом Мінстертсва фінансів України від 07.11.2011р. за №1395 в редакції наказу від 03.02.2012р. №84 та від 06.07.2012р. №806.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником податку самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації. При цьому до 1 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов'язана самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України).
Слід врахувати наступні дати:
1. Строк подання податкової звітності до 01 травня року, що настає за звітним.
2. Остаточний строк сплати податку на доходи фізичних осіб до 01 серпня року, що настає за звітним.
Оподаткування та звітність єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Оподаткування та звітність єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється на підставі вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог визначених у ст.1 визначеного Закону необхідно звернути увагу на наступні терміни:

Пункт 5 ст.1 передбачає, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до вимог п.5 ст.4 Закону до кола платників єдиного внеску віднесені: особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну
(місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону.

Частиною 2 ст.5 Закону передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється
органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до
реєстру застрахованих осіб.
База нарахування єдиного внеску визначена у ст.7 Закону.

Пунктом 2 ст.7 Закону визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5
частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку),
отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Частина 5 ст.7 Закону пояснює, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування,
форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до вимог п.4.5 ст.4 Порядку (№455) встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у пунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;
Вказаний пункт 4.5 ст.4 Порядку та ч.2 ст.7 Закону є незрозумілим, тому що вони визначають базу оподаткування єдиним внеском як розмір доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, тобто суму доходу зменшену на суми витрат при здійснені діяльності, так як визначений доход для обкладення податком на доходи фізичних осіб передбачає, що до витрат відносять суми сплат зборів та інших обов’язкових платежів, у тому числі єдиного внеску, а ч.4 ст.7 Закону, прямо вказує на протилежні обставини, та визначає, що дохід не зменшується на суми внесків та обов’язкових платежів, також на суми витрат на придбання товарів.
Таким чином, даючи аналіз нормам ст.7 Закону та ст.4 Порядку, можливо зробити наступний висновок:
- уся сума доходу (гонорару) отриманого адвокатом в ході здійснення його діяльності є базою оподаткування для нарахування та сплати єдиного внеску, без врахування витрат на здійснення такої діяльності.

Відповідно до ч.11 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Також додатково пропонується за бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах:
- у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у даному випадку єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка,
- у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відсотка.
- у разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у
розмірі 38,11 відсотка.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до ч.2. ст..9 Закону Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з ч.4 п.8 ст.9 Закону, Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок,
нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Звіт подається за формую встановленою додатком 5 Наказу Міндоходів України від 09.09.2013р. №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Вказане також визначено в визначено у пункті 4.12 ст.4 Порядку, відповідно до якого особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.
Наказом Міндоходів України від 09.09.2013р. №455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» частина 3) п.4.5 ст.4 встановлено, що платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
Слід врахувати наступні дати та вимоги:
1. Строк подання звітності з єдиного внеску до 01 травня року, що настає за звітним.
2. Остаточний строк сплати єдиного внеску до 01 травня року, що настає за звітним.
3. Сума єдиного внеску за кожен місяць не може бути меншою з урахуванням розрахунку мінімального розміру заробітної плати.
4. звітність подається до органів Міністерства доходів і зборів, а не до Пенсійного фонду.
Особливості оподаткування адвокатів та можливості врахування витрат.
1. Відповідно до вимог ч.2 п.178.3 ст. 178 ПК України. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Вказана норма Закону визначає, що при умові відсутності відповідної реєстрації в органах Міністерства доходів і зборів, та отримання довідки про реєстрацію платника за формою 4-ООП фізична особа (адвокат) позбавлений можливості враховувати свої витрати при здійсненні своєї діяльності.
2. Згідно з нормами п.178.5. ст.178 ПК України, під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 статті 14 цього Кодексу.
Таким чином, при укладанні цивільно-правових договорів на виконання певної роботи повинно бути визначено, чи є самозайнята особа (адвокат) самостійним платником податків та зборів та чи перебуває він на обліку в органах Міндоходів та зборів. При відсутності таких даних при перевірці податкові органи вправі будуть утримати податки у місці виплати адвокату винагороди. Крім того визначена сума є доходом адвоката та повинна бути відображена в податковій декларації про майновий стан і доходи, та не позбавляє від її подальшого оподаткування.

Вказані вимоги Закону свідчать про обов’язковість реєстрації адвокатів в якості платників податків та зборів.

3. З 2011 року та по теперішній час оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до положень розділу IV (Податок на доходи фізичних осіб) Податкового кодексу України.
Ст. 178 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Оподатковуваним доходом адвоката вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Організаційно – правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протоколом 1- 2 жовтня 1999 року N 6/VI (далі – Правила).
Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою ( п. 34 Правил).
В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо); порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.
Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення угоди, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків (документально шляхом укладення додаткових угод, узгодити нову суму витрат).
Враховуючи вищевикладене, до складу витрат адвоката, що здійснює незалежну професійну діяльність, включаються лише документально підтверджені витрати, які безпосередньо пов’язані з провадженням професійної адвокатської діяльності та визначені угодою (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо).
4. Згідно з пунктом 178.3 статті 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб розраховується середньомісячний оподатковуваний дохід.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та подавати податкову декларацію за результатами звітного року. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником податку самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.
Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону № 5076).
При визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність, доцільно враховувати витрати, пов'язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону № 5076.
До витрат адвоката можуть бути віднесені, зокрема:
- орендна плата за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандуса для під'їзду інвалідів;
- технічне забезпечення діяльності робочого місця адвоката та його обслуговування (охоронна та пожежна сигналізація, вогнестійкий сейф, інформаційна вивіска, металеві двері або металеві ролети);
- обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
- витрати на виготовлення печаток та штампів, а також їх заміну;
- сплата щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;
- відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
- оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
- проходження підвищення кваліфікації адвокатом; участь у короткотермінових семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності. Придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
- витрати на збирання доказів, отримання висновків спеціалістів (експертів) відповідно до умов договору про надання правової допомоги;
- витрати на користування електронною базою законодавства;
- витрати на підключення та користування мережею Інтернет;
- виготовлення бланків (у тому числі ордерів) із зазначенням прізвища, імені та по батькові адвоката, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- придбання канцелярського приладдя;
- сплата адвокатами внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- програмне забезпечення;
- поштові та кур'єрські послуги, необхідні для виконання адвокатської діяльності;
- витрати на послуги телекомунікаційного зв'язку, електронні цифрові підписи для ведення бухгалтерського та податкового обліку та для подання податкової звітності, звітності до органів статистики, Пенсійного Фонду України, інших фондів загальнообов'язкового державного страхування.
Слід особисто звернути увагу на те, що усі визначені витрати повинні бути:
- пов’язанні з адвокатською діяльністю в цілому, мати відношення виключно для адвокатської діяльності фізичної особи, без яких неможливо здійснювати діяльність адвоката.
- пов’язані з наданням адвокатом певних саме адвокатських послуг, в мажах дії Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,
- передбачені умовами договору адвоката с клієнтом. Не можуть бути віднесені до витрат, витрати адвоката за межами договорів с клієнтами.
- підтверджені відповідними первинними документами (угодами, актами виконаних робіт, накладними, товарно-транспортними документами, розрахунковими документами, та іншими, оформлення та зберігання яких передбачено нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Цивільним, Податковим та Господарськими Кодексами України, а також іншими законодавчими та нормативними актами), а також даними обліку вказаних витрат, які здійснює адвокат.
- витрати враховуються адвокатом саме у тому податковому періоді в якому вони були отримані.
5. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ незалежна професійна діяльність — це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Виходячи з викладеного фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
Відповідно до визначеного, адвокат має право здійснювати відповідно до норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , норм ч.1 ст.42 Конституції України відповідно якої, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом», підприємницьку діяльність, яка не є адвокатською діяльністю.

Використані документи:
- Конституція України,
- Податковий Кодекс України,
- Цивільний кодекс України,
- Господарський кодекс України,
- Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
- Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Наказ Міндоходів України від 09.09.2013р. №458 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників».
- Наказ Міндоходів України від 09.09.2013р. №455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Наказ Міндоходів України від 09.09.2013р. №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. за №1588 «Пр0о затвердження Порядку обліку платників податків і зборів».
- Наказ ДПС України від 24.12.2012 р. № 1185 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)»
- Лист ДПC України від 17.01.2013 р. № 1004/7/18-3117 Про порядок видачі довідки за ф. № 4-ОПП фізичним особам, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність.
- Лист Міндоходів України від 22.04.2013 р. № 514/К/99-99-17-02-01-14 Щодо алгоритму розрахунку податкової знижки.
- Лист ДПC України від 03.04.2012 р. N 9779/7/17-1217 щодо розгляду звернення.

25442