«РРО для Адвоката» Стаття від секції податкового права

 «РРО для Адвоката»

«РРО для Адвоката»

Чи потрібно адвокату застосовувати РРО?

Для того, щоб відповісти, чи потрібно адвокату при наданні правової допомоги застосовувати РРО та видавати клієнту розрахунковий документ, необхідно визначитись, чи підпадає адвокатська діяльність під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, з урахуванням змін внесених Законом № 128-IX від 20.09.2019, які набирають чинності 01.08.2020 та 01.01.2021 (далі - Закон № 265/95), за колом осіб, сферою застосування, способом розрахунків.

Закон № 265/95 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі,  у відповідності до абзацу першого преамбули Закону № 265/95 в редакції Закону № 128-IX від 20.09.2019

І За колом осіб Закон № 265/95 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання.

Чи є адвокат суб’єктом господарювання?

Поняття суб'єкта господарювання міститься у статті 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі - ГКУ). Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У відповідності до частини 2 статті 55 ГКУ суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому адвокатська діяльність може здійснюватися в наступних формах: індивідуальна адвокатська діяльність, адвокатське бюро та адвокатське об’єднання.

Щодо індивідуальної адвокатської діяльності, слід зауважити, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5  липня 2012 року
№ 5076-VI (надалі – Профільний закон) визначає адвоката - як фізичну особу, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. У свою чергу, адвокатська діяльність – це  незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною 1 статті 13 профільного закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Податковий кодекс України надає наступне визначення самозайнятої особи – «це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Системний аналіз наведених статей, надає можливість дійти висновку, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Отже, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, не є підприємцем і, як наслідок, суб’єктом господарювання.

Що стосується адвокатських бюро та адвокатських об’єднань, то такі форми адвокатської діяльності є юридичними особами, і, як на суб’єктів господарювання, на них поширюється дія Закону № 265/95.

За сферою застосування Закон № 265/95 поширюється на сферу торгівлі, громадського харчування та послуг.

Чи є «надання правової допомоги» послугою в розумінні Закону № 265/95, є питанням дуже суперечливим, оскільки закон № 265/95 не містить визначення поняття «послуги». Профільний закон не містить навіть жодної згадки поняття «послуга», проте Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу» фактично ототожнила правову допомогу з послугою. Науковці, у свою чергу, також не дійшли згоди щодо співвідношення понять «правова допомога» та «правові (юридичні) послуги»: деякі їх ототожнюють, деякі ж знаходять значні відмінності.

Проте сподівання, що податківці також знайдуть принципову різницю в цих поняттях, може стати великою помилкою та приводом для оскарження податкових-повідомлень рішень у судовому порядку.

Якщо керуватися визначенням, наведеним у пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПКУ, то постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З огляду на таке визначення, «правова допомога» з позицій податкового законодавства не є постачанням товарів, а, отже, є «постачанням послуг».

Отже, крізь призму податкового законодавства за сферою застосування РРО адвокатська діяльність підпадає під застосування РРО. 

ІІІ За способом розрахунків Закон № 265/95 поширюється на  розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Щодо готівкової форми питання, начебто, не виникають, а що ж таке безготівкова форма розрахунків, під час якої має застосовуватися РРО, запитань дуже багато.

Станом на сьогодні розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст.2 Закону № 265/95).

Закон № 265/95 у конструкції «розрахункові операції, виконані в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)» шляхом вживання сполучникової форми «тощо» вказує на те, що перелік розрахунків у безготівковій формі, при яких суб’єкт господарювання має використовувати РРО, не є вичерпним.

З 01.08.2020 визначення розрахункової операції не зміниться, проте за текстом Закону з’являється нова конструкція: «розрахункові операції, виконані у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо)», тобто, поряд з поняттям «платіжна картка» з’являється поняття «електронний платіжний засіб».

І виникає нагальне питання, що ж таке Приват24, LiqPay, WayForPay, Portmone, Fondy та чи потрібно використовувати РРО, якщо розрахунки здійсненні за допомогою цих та подібних сервісів.

Податківці у своїх індивідуальних податкових консультаціях розглядаючи Інтернет-торгівлю, з урахуванням положень Закону України «Про електрону комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII, наполягають на тому, що РРО має застосовуватися при здійсненні розрахунків із застосуванням платіжних карт за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) LiqPay, WayForPay, Portmone, Fondy (Індивідуальна податкова консультація №1368/6/99-99-14-05-01-15/ІПК 01.04.2019). У податковій консультації № 2785/ІПК/20-10-14-10-21 від 19.06.2019 ГУ ДФС у Харківській області LiqPay та WayForPay називає платіжними картами та не вдається до термінів «платіжна система» та «інтернет-еквайринг». При цьому у жодній з консультацій податкова не вдається до аналізу положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

Під час судового розгляду оскарження індивідуальної податкової консультації № 2785/ІПК/20-10-14-10-21 від 19.06.2019 справа № 520/7835/19 суд 1 інстанції скасував індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області. Проте Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову та залишив консультацію в силі. Суд другої інстанції, проаналізувавши Закон №265/95, Закон України «Про електрону комерцію» та Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», прийшов до висновку, що надані АТ КБ "ПРИВАТБАНК" послуги через систему LiqPay та ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" через систему WayForPay є фактично послугами з технологічного та інформаційного обслуговування розрахунків за допомогою платіжних карток.

На сьогодні відкрито касаційне провадження у цій справі, а, отже, чекаємо на думку Верховного Суду з цього питання.

Вже сьогодні суб’єкти господарювання, незалежно від виду діяльності, лякаються платежів, отриманих з Приват 24, LiqPay, WayForPay та інших платіжних систем, з огляду на позицію податківців.

Проте я наполягаю на тому, що вказані ІПК стосуються лише Інтернет-торгівлі. Не забуваємо про те, що окрім способу розрахунків ще необхідно враховувати сутність господарської операції та пам’ятати про статтю 9 Закону №265. До речі, пункт 12 статті 9 Закону №265 з 1 серпня 2020 року буде викладено в новій редакції: «Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо)».

Тому, я вважаю, що якщо розрахунок не проводився у місці отримання товарів (надання послуг), виписано рахунок та покупець (замовник) сплатив його із застосуванням будь-якої з платіжних систем, у суб’єкта господарювання немає навіть об’єктивної можливості застосувати РРО, оскільки в момент здійснення господарської операції він не знав і не міг знати, яким чином будуть провадитися розрахунки.

Підсумовуючи наведене вище, відповідаємо на питання: «Чи потрібно адвокату у своїй діяльності при розрахунках з клієнтом використовувати РРО?»

1) Адвокату, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, РРО застосовувати не потрібно, оскільки такий адвокат не є суб’єктом господарювання та на нього не поширюється дія Закону №265/95.

2) Адвокатські бюро та адвокатські об’єднання мають застосовувати РРО:

- при прийманні від клієнта готівкових коштів за місцем надання правової допомоги;

- при прийманні від клієнта платіжних карток та платіжних засобів (наприклад: PAY PASS) із використанням платіжного терміналу за місцем надання правової допомоги.

РРО не застосовується у випадках, коли за місцем надання правової допомоги суб’єкт господарювання не здійснює приймання від клієнтів готівкових коштів, платіжних карток, платіжних засобів. Якщо оплата за правову допомогу надходить виключно на розрахунковий рахунок юридичної особи, для отримувача коштів такі розрахунки є безготівковими, незалежно від того здійснені такі розрахунки клієнтом через касу банку, через програмно-технічний комплекс самообслуговування або із застосуванням платіжних систем.

Адвокат М.І. Прокопенко