Постанова від 30 травня 2018 року справа №466/1367/16-а
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2018 року
м. Київ
справа №466/1367/16-а
адміністративне провадження №К/9901/9236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді — Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 9 лютого 2016 року (суддя: Білінська Г.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №466/1367/16-а за позовом Дмитренка Володимира Павловича до Голови Ради адвокатів Харківської області Гайворонської Вікторії Валентинівни, третя особа — ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року Дмитренко В.П. звернувся до суду з позовом до Голови Ради адвокатів Харківської області Гайворонської В.В. (далі — відповідач), де третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4, в якому просив:
— визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові притягнути в.о. начальника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
— зобов'язати Голову Ради адвокатів Харківської області Гайворонську В.В. розглянути та вирішити по суті клопотання від 4 листопада 2015 року вих. № 5/255 адвоката Дмитренка В.П. про складання стосовно в.о. начальника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 212-3 КУпАП.
Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 9 лютого 2015 року позовну заяву адвоката Дмитренка В.П. повернув позивачу.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 березня 2016 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дмитренко В.П. подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 9 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, а справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Львова.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (судді: Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Стрілець Т.Г.), на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), справу № 466/1367/16-а за позовом Дмитренка В.П. до Голови Ради адвокатів Харківської області Гайворонської Вікторії Валентинівни, третя особа — ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року (судді: Прокопенко О.Б., Антонюк Н.О., Бакуліна С.В., Британчук В.В., Гудима Д.А., Данішевська В.І., Князєв В.С., Лобойко Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіна І.В., Ситнік О.М., Уркевич В.Ю., Яновська О.Г.) справу № 466/1367/16-а за даним позовом Дмитренка В.П. повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі на розгляд цієї справи до Великої Палати Верховного Суду, що визначені частиною шостою статті 346 КАС України, оскільки Шевченківській районний суд міста Львова не ухвалював рішення щодо предметної юрисдикції, а повернув позов з підстав порушення правил предметної підсудності.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Вирішуючи питання підсудності справи за даним позовом суд першої інстанції, з яким погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги через порушення позивачем правил предметної підсудності, відповідно до частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду).
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками, з урахуванням наступного.
Згідно пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Відповідно до частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Преамбулою до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012, № 5076-VI (далі — Закон № 5076-VI) встановлено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI адвокатурою України визнається недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно з статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон № 5076-VI, інші законодавчі акти України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Під адвокатською діяльністю розуміється незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатом визнається фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону № 5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
У пункті 3 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення ЄРАУ; участь у формуванні ВРЮ у порядку, визначеному законом.
Адвокатське самоврядування реалізується через утворені ним структурні організаційні форми, необхідні для функціонування адвокатури як інституту, на який покладається забезпечення права кожного на отримання правової допомоги.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі — ВКДКА), ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, РАУ, з'їзду адвокатів України.
Відповідно до частин першої — третьої статті 56 Закону № 5076- VI Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України. Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами. Голова Ради адвокатів України забезпечує скликання та проведення засідань Ради адвокатів України, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства Ради адвокатів України, розпоряджається коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до затвердженого кошторису, організовує і забезпечує роботу секретаріату Національної асоціації адвокатів України, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Раду адвокатів України, статутом Національної асоціації адвокатів України, рішеннями Ради адвокатів України і з'їзду адвокатів України.
Із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб'єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв'язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).
Отже, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація, реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі порушеного, на думку позивача, права з боку Голови Ради адвокатів Харківської області Гайворонської В.В. щодо непритягнення до адміністративної відповідальності в.о. начальника виконавчої служби, який вчасно не надав Дмитренку В.П. відповіді на його адвокатський запит, то такий спір, за наявності для цього підстав, не може бути підсудний місцевому загальному суду як адміністративному.
З урахуванням встановлених судами обставин та норм права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про предметну підсудність даної справи Окружному адміністративному суду та повернули позовну заяву Дмитренку В.П.
За правилами, встановленими пунктом 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання позову) позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 9 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 466/1367/16-а за позовом Дмитренка Володимира Павловича до Голови Ради адвокатів Харківської області Гайворонської Вікторії Валентинівни, третя особа — ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без змін, а касаційну скаргу, — без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець